Починаючи з лютого 2004 з ЄнЄцЄативи тернопЄльського альпЄнЄста Юри ПавкЄна вЄдбувались заняття з альпЄнЄзму (попередньо у 2002 Є 2003 роках ми пройшли курс "СкелелазЄння обладнаними маршрутами" Є "СкелелазЄння необладнаними маршрутами", практично закрЄпивши його на скелях Карапат, Львову, Криму - таким чином вже був пепереднЄй багаж знань).
ПЄсля закЄнчення альпкурсЄв Є був запланований цей виNoзд, як практичне закрЄплення пройденого матерЄалу Є як пЄдготовка до лЄтнього виNoзду в гори Кавказу.
Учасники:
Клуб "Кристал":
Горон В. (Борман), ПлЄшко А. (до 20-ти псевдо), ?рза С. (ТеодорЄвна).
Клуб "ТернопЄль" (хто з клубу, а хто нЄ, я точно не знаю, так що можливЄ помилки):
ПавкЄн Ю., Лонк ?., Подоляк В., Рудницький Б., Шупер О., Кривенький О., Ремез Г., ДнЄстрянський Р. (Павук), Боршук ?., АндрЄй, ?гор.
П'ятниця, 6 березня 2004
О 18.00 збира?мось в ПластЄ (я трохи спЄзнився - сЄв не в ту маршрутку, ТеодорЄвна запЄзню?ться за жЄночою звичкою - для пристойностЄ). Готу?мо спецспорядження (льодоруб, кЄшки, карабЄни, мотузка), лижЄ (дума?мо, що пригодяться, тим бЄлше, що плану?мо збЄгати на Говерлу).
порада: не забувайте все примЄряти Є провЄрити завчасно
ДЄзна?мось що Михайло з нами не Noде, отже, нас буде тро?. У цьому ? Є позитив: для навчальних цЄлей вистачить Є 15 м статики, на чотирьох не вистачало б. Намет не беремо - робимо ставку на колибу пЄд Петросом.
ВиNoжджа?мо класичним способом - ШепетЄвським до КоломиNo, а звЄдти "раховозом" до ЛазЄвщини. Не порушуючи кристалЄвськоNo традицЄNo, у поNoздЄ вечеря?мо кефЄром Є батоном, ну Є звичайно Noдемо загальним вагоном (як каже Дося: "Для чого платити бЄльше?")
Субота, 7 березня 2004
Ранком ми в КоломиNo, Є як виявилось не тЄльки ми здогадались використати "день фанЄв клари цеткЄн" для виNoзду в гори. У поNoздЄ купа туристЄв (особливо галасливих Є матюкливих).
Дошива?мо - що кому ще треба дошити, доNoда?мо - що кому ще треба доNoсти.
Близько 11.30 ми в ЛазЄвщинЄ Є зразу ж намага?мся рухатись, нам трьом сьогоднЄ ще "топати" до перемички пЄд Петросом, а дорога не знати яка. ВсЄ ЄншЄ ночуватимуть на "Козьменщику".
За годину ми на КП наших "доблесних" рятувальникЄв, якЄ у сво?му душевному поривЄ доброти Є намаганнЄ вберегти нас вЄд усЄх горестей цього прикрого свЄту здирають з нас по двЄ гривнЄ Є забороняють пЄднЄматись вище зони лЄсу.
Руша?мо далЄ. З часом вирЄшу?мо, що незавадило б Є лижЄ апробувати. ПЄв-годинний перехЄд на лижах засвЄдчу? наше мЄсцезнаходження - ми на "Козьменщику", Є те що ТеодорЄвнЄ зручнЄше рухатись пЄд лижами, а не на них. Годинник показу? 13.45.
З цього мЄсця нас залиша?ться лиш тро? кристалЄвцЄв Є група киян (4 шт), якЄ йдуть в аналогЄчному напрямку.
Спочатку вирЄшу?мо лижЄ зняти, чим безмежно тЄшимо ТеодорЄвну, яка уже встигла навЄть 1 раз впасти, але пЄсля закЄнчення розNoждженоNo дороги надяга?мо Noх назад (тобто на ноги). Робимо перекус.
Починаються пЄдйоми, руха?мось по пробитЄй стежинЄ, але на лижах - так простЄше (правда не для всЄх). ТеодорЄвна вЄдста?, тягнучи лижЄ знову на собЄ (напевне Noй подоба?ться бути знизу), доводиться чекати, через це нас наздоганяють кияни. Вони рухаються на снЄгоступах (100 ?вро за Noх словами). Ми да?мо ТеодорЄвнЄ ЄнструкцЄNo як поводитись без нас Є вируша?мо "забивати" колибу, тягати дрова.
ПЄдйоми по вирубках, на лижах - не дуже зручно (засильно ми Noх натерли), тому знЄма?мо лижЄ, обганя?мо киян Є йдемо у значний вЄдрив. Руха?мось лЄсом, виходимо на полонини, до перемички вже недалеко. Ось Є колиби.
Придатною для життя ? тЄльки одна, але вона зайнята, тут знаходяться чиNoсь речЄ. Робимо розвЄдку Єнших колиб Є розумЄ?мо - доведеться сьогоднЄ потЄснитись. Андрюха береться за дрова, а я вертаюсь допомогти ТеодорЄвнЄ витягти NoNo бренне тЄло наверх.
На мо? здивування, ТеодорЄвна не дуже вЄдстала, Є рухалась разом з киянами (цЄкаво, яка сила вела NoNo). Ну все ми на колибЄ, але нас тут явно забагато. РечЄ, що тут були - речЄ 3 станЄславЄвцЄв (?в.ФранкЄвськ), нас тро?, киян четверо Є чека?мо ще гостей у нашу рукавичку. Про це намага?мось не думати, а кида?мось на дрова. Андрюха заводить пЄчку. Тепла пЄч, гарячий чай повертають гнучкЄсть нашим думкам Є ми розумЄ?мо, що переоцЄнили гнучкЄсть наших тЄл - мЄсця тут явно замало (тим бЄльше, що добавилось ще 2 киян, якЄ розповЄли про прямуюче сюди поповнення), а розмови про "зеленого змЄя" взагалЄ викликають у нас бажання жити на окремЄй квартирЄ: щоб ми нЄкому не заважали Є нам нЄхто не заважав.
Дожову?мо бутерброди, пригоща?мо Єнших Є вируша?мо з АндрЄ?м на пошуки колиби в якЄй ми обЄдали пЄсля невдалого сходження на Говерлу у серединЄ грудня. Хоч вона Є "по-чорному", але це окрема квартира, а не комуналка. За пЄв години нашЄ пошуки закЄнчуються Є ми уже в сутЄнках переNoжджа?мо на нове житло, що знаходиться за 300 м вЄд старого, але вдало заховане на маленькЄй галявинЄ (без консультацЄй одного з киян, що тут був на Новий РЄк, не знати чи знайшли б).
Позича?мо у сусЄдЄв лопату, щоб вичистити снЄг з колиби.
прохання: якщо залиша?те колибу, то не забудьте NoNo за собою зачинити Є прибрати
Запрошу?мо усЄх на новосЄлля десь через двЄ години (з надЄ?ю, що нЄхто не прийде, бо продуктЄв Є так обмаль).
Пошуки дров, облаштування житла (нам тут спати двЄ ночЄ) тривають до 20 години.
Усе, вечеря (намага?мось добити перекус АндрЄя, який традицЄйно приготував для нього його батько), спальний мЄшок, тепло, сон.
Погода цЄлий день просто супер: мороз, сонце. Правда пЄд вечЄр здЄйнявся дошкульний вЄтер. На небЄ повний мЄсяць, хоч голки збирай.
АндрЄй Є СвЄтлана лежать на нарах, а я на столЄ (пустиш Бормана в хату - на стЄл залЄзе).
НедЄля, 8 березня
Прокида?мось о 6.00 Почина?мо потрохи рухатись. Андрюха розводить вогонь, я пакуюся, ТеодорЄвна скаржиться на переохолодження тЄла. Так, ця нЄч Є справдЄ була холодною. Погода Є далЄ супер, вЄтер порЄвняно з вечЄрнЄм трохи вщух. СнЄда?мо (знову намага?мось добити перекус АндрЄя, який традицЄйно приготував для нього його батько), залива?мо термоси гарячим питвом (кавовий напЄй + згущик) Є готу?мось до сходження. Я пробую розтопити замержшу ряжанку - люблю молочнЄ продукти. ВЄдбира?мо все необхЄдне (теплЄ речЄ, спецспорядження, перекус) Є паку?мо у два рюкзаки, а все решта закопу?мо у рЄзних мЄсцях у снЄг (береженого Бог береже).
Близько 9 ми на стежцЄ з ЛазЄвщини на Петрос. Сама стежка ста? все бЄльше схожою на "туристо-бан" (браку? тЄльки розмЄтки Є дорожнЄх знакЄв). А ось Є нашЄ пЄдтягуються, ми вчасно вийшли на зустрЄч.
УсЄ разом хова?мось у кошарЄ, надяга?мо усе необхЄдне спорядження, зв'язумось мотузками (виходить три трЄйки Є одна четвЄрка) - така масовЄсть в зв'язках - через брак спорядження. ПавкЄн Юра йде в автономному режимЄ, так йому буде зручнЄше слЄдкувати за всЄм процесом.
9.35 почина?мо наше сходження. З'являються першЄ штрафники - зв'язка четвЄрка, яка зразу дЄста? ЄдентифЄкацЄйне Єм'я "Штрафбат" запЄзню?ться на вихЄд.
Зв'язки:
ПавкЄн Ю. - Єнструктор.
"Кристал" - ПлЄшко А., Горон В., ?рза С.
"Фабрика Нова" - Кривенький О., Шупер О., Ремез Г.
"ШаленЄ Лонгери" - Лонк ?., Подоляк В., Рудницький Б.
"Штрафбат" - АндрЄй, ДнЄстрянський Р., Борщук ?., ?гор.
Спочатку руха?мось плавним пЄдйомом на Гору. СнЄг провалю?ться, тому доводиться його "бити". Руха?мось Єз одночасним страхування.
нагадування: не забувайте, що це навчальний виNoзд, тому ми часто будемо робити не те, що вимага? ситуацЄя, а те, що вимага? навчальний процес
Через певний час, за Юриною вказЄвкою переходимо на змЄнне страхування. Таким чином проходимо кЄлька мотузок (так як у нас мотузка найкоротша, то ми проходимо кЄлька мотузок2).
ПЄд час роботи на схилах виникають рЄзноманЄтнЄ питання, вЄдповЄдЄ на якЄ да? наш Єнструктор. (Як краще загнати льодоруб в снЄг, як краще страхувати Є т.д.)
З часом за вказЄвкою Юри переходимо на вза?модЄю зв'язок.
А вигляда? це так: двЄ зв'язки працюють разом, одна робить перила Єнша по них руха?ться, потЄм поки перша зв'язка знЄма? перила, друга робить своNo. Таким чином зроста? швидкЄсть пересування по складних дЄлянках (тЄльки не в нас, бо через брак досвЄду ми все робимо повЄльно). Знову ж таки да?мо питання Є отриму?мо на них вЄдповЄдЄ.
Погода супер, вЄд вЄтру ми захованЄ схилами Петроса, сонце "шкварить" на всю.
Юра перебЄга? мЄж двома групами контролюючи процес.
Проходимо складну дЄлянку цим способом Є знову переходимо на одночасне страхування.
Андрюха почина? нарощувати оберти (напевне вже зголоднЄв), ТеодорЄвна не встига?, втомлю?ться, але руха?ться. У неNo сьогоднЄ найскладнЄше завдання - сходження на Петрос у мЄнЄмально "говЄрливому" режимЄ, а це для неNo ох як важко. Та ми, як справжнЄ товаришЄ, контролю?мо рЄвень NoNo мовчазностЄ.
Наближа?ться обЄд, голод да? про себе чути. Подолавши скельно - снЄгову дЄлянку (досить круто), виходимо на передвершинне ребро. ЗвЄдси вже не далеко до вершини. Почина? дошкуляти вЄтер. Нас наздоганя? група чернЄвчан, якЄ йдуть класичним шляхом на Петрос.
Топчемо снЄг до вершини.
Ми на вершинЄ, робимо перекус, фотографЄю. Юра нагаду?, що це тЄльки половина роботи, а бЄльшЄсть нещасних випадкЄв ста?ться якраз пЄсля обЄду, тут головне - не розслабитись.
Почина?ться спуск. По ребрЄ йдемо з одночасною страховкою, а далЄ почина?мо спускатись по перилах Єз вза?модЄ?ю зв'язок. Дехто з групи добряче замерз, тому треба рухатись. ЗлЄва вЄд нас проскакав якийсь дядько без страховки Є т.д. ? хоч вЄн руха?ться безпечнЄшими схилами, але все ж....Ста? трохи смЄшно, чи це ми перестрахову?мось (але у нас навчання), чи це вЄн недострахову?ться.
На спуску Є справдЄ розслабились, браку? дисциплЄни, правильних дЄй, хороших мЄсць для органЄзацЄNo станцЄй (снЄг зам'який). Трапляються помилки, Юра трохи нерву?. Переходимо на одночасне страхування.
Спроби трьох зв'язок у навчальних цЄлях позриватись Є позарубуватись над небезпечними скидами виводять Юру з себе, Є вЄн Єз застосуванням специфЄчноNo термЄнологЄNo поясню? Noм, що вони трЄшки не правЄ.
Схили стають пологЄшими, проводимо тренування Єз зривом усЄ?No звязки та зарубуванням через деякий час по командЄ.
Усе, ми у кошарЄ. Коротке обговорення, зауваження "ФабрицЄ НовЄй" за те, що розв'язались не дЄйшовши до колиби (т.т. - не закЄнчивши маршрут). Перепакову?мось, перекушу?мо Є знову роздЄля?мось на двЄ бригади.
На верху залиша?мось Я, ПлЄшко А. Є Рудницький Богдан - ми завтра плану?мо ще збЄгати на Говерлу.
У низ Єдуть усЄ решта + ТеодорЄвна (вона змерзла в ночЄ).
Проща?мось Є йдемо на нашу квартиру. У комуналцЄ Є далЄ переповнення.
Тяга?мо дрова, "вламу?мо" ПлЄшка йти з нами на Говерлу. ВЄн каже, що не налаштований Є взагалЄ зима його вже дЄстала, та я здогадуюсь, що вЄн таки пЄде. Вечеря?мо (знову намага?мось добити перекус АндрЄя, який традицЄйно приготував для нього його батько, це нам, нарештЄ, успЄшно вда?ться), обговорю?мо плани на завта.
ВирЄшу?мо вставати поранЄше, виходити теж поранЄше Є таким чином у нашому розпорядженнЄ до 4 год - дорога на вершину Є до 4 год - дорога до поNoзда, ма?мо встигнути.
СьогоднЄ значно теплЄше, нЄч буде при?мною. Але все рЄвно, ноги замотую в теплу куртку.
ПонедЄлок, 9 березня
Прокида?мось о 5.25, сьогоднЄ явно теплЄше. Андрюха на Говерлу Єде.
7.35 виходимо з колиби. Йдемо торованою стежкою на перемичку, та з часом вона заверта? на Петрос, ми надяга?мо лижЄ Є заверта?мо на Говерлу. Погода чудова, сонячно, гарна видимЄсть, нЄ вЄтерця, нЄ хмаринки. На хребтЄ мЄсцями крига, на лижах це весело.
Першу вершину траверсу?мо справа - дорогою лЄсом. СнЄг глибокий Є без лиж нам було б непереливки. Виходимо на перемичку де знаходиться курган загинувшим туристам, Є звЄдси почина?мо рухатись ребром хребта (лЄвий траверс ? лавинонебезпечним) по лижнЄ якоNoсь групи. ПЄдйом на гору, спуск, знову пЄдйом на гору Є знову спуск. Ми на перемичцЄ де ? колиба Є нагадування, що ми заходимо на територЄю заповЄдника, куди заходити не можна. Короткий вЄдпочинок, годинник показу? 10.00, у нашому розпорядженнЄ ще 2 год до вершини.
Я розмЄрковую над тим, що будемо робити якщо не вкладемось у встановленнЄ термЄни, адже АндрюсЄ потрЄбно буде повертатись (а вЄн ще не був на ГоверлЄ), нам залишатись у двох Є виNoжджати нЄчним поNoздом. Усе це псу? настрЄй, та нЄчого - буде, як буде - треба рухатись.
ВирЄшу?мо йти Є далЄ хребтом по лижнЄ, бо правий траверс може бути лавинний.
Почина?ться безпосереднЄй пЄдйом на Говерлу. Йти досить зручно, руха?мось великими зигзагами. З часом починаються крижанЄ поля, на лижах ста? некомфортно, пробу?мо рухатись без них - провалю?мось (ех, браку? снЄгоступЄв за 100 ?вро). Лижня тЄка? кудись влЄво, а ми Є далЄ йдемо вверх.
Крутизна Є крига унеможливлюють рух на лижах Є ми переходимо на пЄшохЄдку. Обговорю?мо повернення по цЄй кризЄ на лижах назад. ОстаннЄ кЄлометри Є ми на вершинЄ Говерли - 11.30 (для АндрЄя це вперше). Богдана дорогою наздогнав пЄший чернЄвчанин, Є звЄдки вЄн взявся? Як виявилось з розмови з ним, на "Козменщик" ? Є коротша дорога, яка почина?ться з самоNo Говерли, це нас звеселя?, тепер встигнемо 100%. На вершину деруться ще якЄсь туристи. Робимо перекус з нашим новим знайомим. З нас шоколад Є гаряче питво, а з нього, як не дивно, - рЄвно 4 бутерброди з курячого паштету. РозповЄда?мо йому про наш клуб, обмЄню?мось контактами. ФотографЄя Є вниз. ПотеплЄшало. Починаються карколомнЄ спуски на лижах, трохи пЄдлипа? снЄг.
Близько 14.00 - ми на "Козьменщику", нашЄ уже вийшли. Ще трохи проходимо на лижах Є переходимо на пЄшохЄдку.
Близько 16.00 - ми на вокзалЄ. Перекус, перепакування, вода, газ, окрЄп, термос, поNoзд.
В поNoздЄ купа туристЄв, днЄ "святоNo клари" закЄнчуються Є усЄ Noдуть додому.
Трохи непри?мно вЄдчувати себе частиною цЄ?No шумливоNo, матюкливоNo, зросЄйщеноNo Є трохи обпилоNo громади. Набагато при?мнЄше Noздити в Карпати не на свята. П'?мо чай, доNoда?мо солодощЄ.
Ми конкретно обгорЄли на сонцЄ, пече нЄс.
Коломия, купу?мо знову ж таки за нашим звича?м кефЄр Є батон, вечеря?мо в поNoздЄ Є ляга?мо спати.
Висновки:
- на наступну зиму обов'язково купити окуляри вЄд сонця, якЄ б вЄдрЄзали ультрафЄолет (можна для зварювання)
- якщо мандру?ш вЄдкритими хребтами, то треба брати крем вЄд засмаги